Мінімальне податкове зобов'язання для власників та користувачів сільськогосподарської землі
01 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».

Закон було прийнято, щоб кожен, хто використовує ресурси, в тому числі землю, як національне багатство, сплачував податок за таке використання у розмірі мінімального податкового зобов'язання.

Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) – це зобов'язання, яке накладається на власників, орендарів, користувачів сільськогосподарських угідь і обчислюється за певною формулою.

Якщо таких земельних ділянок у власності чи користуванні є декілька, то загальна сума МПЗ обчислюється додаванням МПЗ за кожну земельну ділянку.


Як обчислюється мінімальне податкове зобов'язання?

МПЗ = нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 0,05 х кількість місяців у межах року, протягом яких особа володіє чи користується земельною ділянкою, поділена на число 12.

Щодо земельних ділянок, для яких не визначена нормативно грошова оцінка, застосовується нормативно грошова оцінка 1 га ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації, який визначається Держгеокадастром кожного року станом на 1 січня, та помножена на площу земельної ділянки у гектарах:

МПЗ = нормативна грошова оцінка 1 га х коефіцієнт індексації х площа земельної ділянки (га) х 0,05 х кількість місяців у межах року, протягом яких особа володіє чи користується земельною ділянкою, поділена на число 12.

Для ФОП - платників єдиного податку 4 групи, що зареєстровані як фермерське господарство, застосовується коефіцієнт 0,025 (половина від загального).

Для розрахунку МЗП за 2022 та 2023 роки замість коефіцієнта 0,05 застосовуватиметься 0,04. Тобто розмір МЗП протягом перших двох років буде дещо меншим.

Платники

Платниками МПЗ є власники та користувачі (в тому числі орендарі) сільськогосподарських угідь, незалежно від того, обробляють вони земельні ділянки чи ні, вирощують та продають вирощену продукцію чи взагалі не використовують земельні ділянки за призначенням.

Платником МПЗ за загальним правилом є власник земельної ділянки.

Користувач (орендар) є платником МПЗ лише за умови, якщо право користування (оренди) зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У такому випадку, власник земельної ділянки є платником МПЗ за період з 01 січня звітного року по 1 число місяця, у якому ділянку було передано у користування (оренду).

Користувач (орендар) земельної ділянки є платником МПЗ за період з 1 числа місяця, у якому він отримав ділянку у користування (оренду) до кінця звітного року.

Таким чином платником МПЗ є власник, орендар або інший користувач земельної ділянки.

Якщо орендар або інший користувач є фізичною особою, то обов'язок обчислювати і сплачувати податок переходить до власника земельної ділянки.

З іншого боку, якщо орендар або інший користувач зареєстрований як суб'єкт підприємництва, цей обов'язок залишається за ним.

МПЗ не сплачується окремо від інших податків

Платники податку на прибуток обчислюють МПЗ самостійно і додають його розрахунок у вигляді додатку до податкової декларації.

Платникам податку на доходи фізичних осіб МПЗ визначає податковий орган і надсилає податкове повідомлення-рішення. Таким чином, якщо власнику земельної ділянки не надійшло податкове повідомлення-рішення, МПЗ сплачувати не потрібно.

Сума, яку платник податку повинен сплатити до Державного бюджету України (далі – S), обчислюється шляхом віднімання:

S = МПЗ – P

де, Р це сума всіх податків, сплачених платником податку за звітний рік (до цієї суми входять такі податки: податок на прибуток, ПДФО, єдиний податок, земельний податок, рентна плата за спеціальне використання води, 20% орендної плати за користування земельними ділянками державної чи комунальної власності).

З цієї формули випливає наступне:

- якщо сума всіх сплачених податків за звітний рік буде більшою, ніж МПЗ, значення числа S буде від'ємним, а отже платник податку не повинен сплачувати МПЗ;

- якщо сума всіх сплачених податків за звітний рік буде меншою, ніж МПЗ, значення числа S буде додатнім, а отже платник податку повинен сплатити різницю S.

Законом визначено перелік земельних ділянок, щодо яких МПЗ не визначається:

• земельні ділянки дачних (дачно-будівельних), садівничих (городницьких) кооперативів, що набуті у власність чи користування членами цих кооперативів внаслідок приватизації, купівлі-продажу, оренди;

• землі запасу (землі, державної чи комунальної власності, які не належать нікому, та якими ніхто не користується);

• невитребувані земельні паї;

• земельні ділянки в межах зони відчуження (ЧАЕС);

• сільськогосподарські угіддя, які знаходяться у межа населених пунктів, площею до 0.5 га.

Підсумки

До ухвалення Закону, значна кількість користувачів обробляли сільськогосподарські угіддя без укладених договорів, а власники приховували отримані від цього доходи.

МПЗ – це сума, яку кожен власник чи користувач земельної ділянки повинен сплачувати до Державного бюджету України за умови сумлінного використання земельної ділянки та декларування всіх отриманих від цього доходів.

Тому на перший погляд, прийняття Закону є виправданим.

Більше того, для підприємців, що грають за правилами та сплачують податки до бюджету, МЗП часто буде меншим за суму всіх сплачених податків, а тому покриватиметься ними та не спричинить жодних наслідків. Адже податкове зобов'язання у вигляді МПЗ визначається шляхом віднімання від МЗП суми сплачених податків.

Водночас, Закон спричинить додаткове податкове навантаження на власників земельних ділянок, що мають пільги щодо сплати земельного податку в межах граничних норм (для ОСГ – не більш як 2 га).


20 СІЧНЯ / 2022

Автор: Мар'яна Городечна

КОНТАКТИ
+38 (097) 6727 032
office@akpartners.com.ua
місто Львів, вул. Шота Руставелі, 1
Close
Замовити дзвінок
Конфіденційність гарантовано!